П`ятниця, 16.11.2018, 04:09
Кузьминецька загальноосвітня школа І - ІІ ступенів 
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу






Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
До річниці Тараса Шевченка

      

z
Міні-чат



Герой нашого часу

 

Ar5669Гладченко Юрій Володимирович.

Народився 15 жовтня 1979 року в с.Панікарча.

1994 р. закінчив Кузьминецьку школу.

З 1994 р. по 1997 р. навчався у Ржищівському ПТУ-28, де здобув професію механізатора широкого профілю та водія.

Після навчання працював у ТОВ “Славутич” с.Кузьминці, до мобілізації — водієм мікроавтобуса ПП “Лобуренко”.

 

***

            Антоніна Рогозовець, Кузьминецький сільський голова:

“Юрій був вдячним сином, дбайливим чоловіком, турботливим братом, люблячим батьком, добрим сім’янином.

Його любили і поважали всі односельці. Смерть Юрія Гладченка - велика втрата для всієї громади. Він гідний того, щоб його ім’я було увічнене в нашому селі”.

***

В’ячеслав Харчевський, підполковник: “Сержант Юрій Гладченко одним із перших в нашому районі мобілізувався для участі в АТО. За час служби проявив себе дисциплінованим, добросовісним, чесним та відповідальним воїном. До останніх днів залишився вірним Присязі, ціною власного життя виконав свій службовий обов’язок, проявивши при цьому особисту мужність і відвагу. Висловлюю глибоку вдячність батькам за виховання сина”.

 

DSCF0220        Воєн без смертей не буває. Проте кожна мати, відправляючи свого сина у “гарячі точки”, все ж сподівається, що її дім омине лихо, що її дитина обов’язково повернеться в родину живою та неушкодженою.

       15 липня страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла весь Кагарлицький район: під час проведення АТО на Сході країни загинув уродженець села Панікарча, 36-річний сержант Юрій Гладченко.

      В одну мить яскраві кольори літнього дня стали тьмяними й невиразними — двері в дім Кагарличчини навстіж розчинила непрохана смерть. Юрій загинув в автомобілі, підірвавшись на фугасі.

        До мобілізації працював водієм на “маршрутках” ПП “Лобуренко”. Спокійний, завжди врівноважений та доброзичливий. Він ніколи не підвищував голос на пасажирів, навіть, зустрічаючись із відвертим хамством та провокаціями. Мабуть, тому, що по-християнськи розумів сутність людського життя...

DSCF0243       21 липня тіло Юрія з воєнними почестями було віддано землі у рідному йому селі Панікарча. Не помилюсь, якщо скажу, що прощатися з воїном прийшли всі жителі села. За сотні метрів на шляху до його батьківського будинку вже фактично не можна було підійти від скупчення людей. Окрім односельців, на похорони прийшли й жителі з різних населених пунктів району, Ржищева та Кагарлика — від дітей до 90-річних бабусь. У кожного в руках — живі квіти, а на обличчях гіркий смуток, біль та розпач.

       Тяжко назавжди прощатися з молодими людьми. Невимовно тяжко віддавати землі своїх дітей батькам...

DSCF0254    Розділити горе з рідними воїна приїхали у Панікарчу керівники району — голова райдержадміністрації Сергій Будюк, голова райради Віктор Бевз, військовий комісар району підполковник В’ячеслав Харчевський, заступник Кагарлицького міського голови Володимир Бойко, керівники підприємств та установ Кагарличчини, колеги покійного, учителі, друзі, знайомі.

      Під проливну зливу та нестихаючу грозу проходили похорони. Після заупокійної літії в нещодавно зведеному православному храмі тіло воїна понесли на кладовище. Люди йшли вузькою ґрунтовою стежкою, не звертаючи увагу ані на грязь, ані на дощ, навіть забуваючи відкривати парасольки. Сліз не стримували не лише жінки, а й чоловіки...

      На цвинтарі звучали траурні мелодії, в небо здіймались молитви, лунали прощальні слова. Військовий комісар В’ячеслав Харчевський наголосив на тому, що Юрій Гладченко був гідним воїном, з якого можуть брати приклад жителі району, а Віктор Бевз, вкотре висловивши співчуття рідним і близьким військово­службовця, зазначив, що ім’я Юрія Гладченка обов’язково має бути увічнене в селі, і діти покійного воїна повинні знати, що їхній тато загинув героїчною смертю.

       Під гучні залпи та Гімн України тіло Юрія Гладченка було віддане землі. Його вже з нами поряд немає, але він житиме в серцях рідних йому людей, друзів та знайомих — про таких людей не забувають.

Слава героям!

 

Увічнено пам’ять воїна

DSCF9687       28 травня на фасаді Кузьминецької ЗОШ було урочисто відкрито меморіальну дошку Юрію Гладченку – колишньому учневі школи, воїнові, який загинув під час бойових дій в зоні АТО 15 липня 2014 року, посмертно нагородженому орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Згадати земляка, висловити співчуття родичам та односельчанам Юрія прийшли представники районної влади, міста Ржищева, райвійськкомату, друзі, колеги, учні, вчителі Кузьминецької школи, вихованці та працівники сільського дитсадка, працівники закладів культури з різних населених пунктів Кагарличчини, а також усі, хто свято шанує пам’ять про земляка.

           Право відкрити меморіальну дошку було надано учаснику АТО Віталію Турченку та водієві, колезі Юрія - Олексію Шилохвосту.

Теплі, зворушливі слова говорили про Юрія Гладченка голова села Антоніна Рогозовець, начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Микола Приходько, заступник військового комісара райвійськкомату капітан Володимир Бойко, мер Ржищева Микола Спичак.

DSCF9735- Хто знав, що на нашій землі трапиться таке лихо, хто міг сподіватися, що в серці Європи будуть гинути люди? Сьогодні ідуть з життя найкращі, навіки перестають битися їхні молоді серця. Ми не маємо права забути бодай одне ім’я тих, хто віддав своє життя в боях на сході країни. Відтепер всі, хто переступатиме поріг школи, будуть зустрічатися з поглядом Юрія. Ми всі маємо бути гідними нашого героя і висловлюємо велику вдячність батькам, вчителям за те, що гідно його виховали. Віримо, що кровопролиття на українській землі закінчиться, а зброя використовуватиметься лише з навчальною метою, а не під час бойових дій, - наголосив Микола Приходько.

Микола Спичак побажав, щоб небо над Україною було завжди чистим, а поля колосилися золотим зерном і щоб ніколи більше не гинули солдати.

         Кузьминці були завжди малою батьківщиною для Юрія Гладченка. Про них він не забував ні після навчання у Ржищівському ПТУ-28, де здобув професію механізатора широкого профілю та водія, ні після подальшої роботи у Ржищеві, де проживав з сім’єю до мобілізації і працював водієм мікроавтобуса ПП «Лобуренко». Дружина, батьки, діти, односельці, друзі – усі чекали на його повернення додому, та, на жаль, цьому статися не судилося.

Проникливі слова про тяжкі часи, які нині переживає наша держава, звучали з уст кузьминецьких школярів. Сумні та зворушливі пісні виконали учасники колективу «Оберіг» (художній керівник Олег Даниленко).

Після хвилини мовчання до меморіальної дошки було покладено квіти і запалено свічки. Вічна пам’ять Юрію!

           Фото дивитись                                                                                            

 

DSCF0191      У четвер, 4 червня, в.о. голови Кагарлицької райдержадміністрації Зіновій Лялюк, голова райради Віктор Бевз та районний військовий комісар В’ячеслав Харчевський вручили родині загиблого в зоні АТО воїна Юрія Гладченка та учаснику бойових дій Анатолію Вальченку ордени “За мужність” ІІІ ст.

Керівники району спочатку побували в селі Кузьминці, де в сільському клубі в присутності жителів села, вчителів та учнів Кузьминецької школи вручили нагороду матері Юрія Гладченка, його дружині та дітям.

- Майже рік тому наш земляк загинув під час бойових дій на сході країни. Для нас дуже болісно, що цю заслужену нагороду ми вручаємо не йому, а його родичам, але впевнені, що діти Юрія берегтимуть орден, передаватимуть його своїм нащадкам разом із пам’яттю про свого батька, котрий, на жаль, так рано пішов з життя, – зазначив Зіновій Лялюк. -Я вдячний батькам за те, що виростили такого сина – справжнього героя, котрий віддав найдорожче, що має людина – власне життя.

      Теплі слова про Юрія Гладченка лунали того дня від сільського голови Антоніни Рогозовець, голови райради Віктора Бевза, військового комісара В’ячеслава Харчевського, голови районної громадської організації «Спілка учасників АТО» Михайла Лисенка, заступника Ржищівського міського голови Людмили Карпенко. Всі були єдні в одному: пам’ять про Юрія житиме вічно.

 

 

***

Присвячується Юрію Гладченку

В кожного села своя історія,

Тяжко писана за віки,

Втратили земляка ми,Юрія,

У страшні для країни роки.

Ми ще й досі не можем збагнути,

Що тебе поруч з нами нема,

Та від влади жадаєм почути,

Що життя ти віддав не дарма.

Ти пішов на Схід захищати

Від навали, маленьких дітей,

Щоб спокійно могли вони спати,

Та не чути поганих вістей.

Бо ти мріяв про краще майбутнє,

Для країни та друзів, рідні.

І всі мрії твої нездійсненні,

Залишились на клятій війні.

Біль у серці ніяк не вщухає,

І душа за тобою болить,

Знай, громада тебе пам’ятає,

Хоч і час невблаганно летить. 

Людмила Савченко

Завідуюча сільським клубом

Села Кузьминці


 kuzmyntsischool © 2018